«Знай, Телемах, не без бога та птиця злетіла праворуч.
Труп хитався, ганчірки перегнилої і дощами розмоченої одежі облітали з нього, відкриваючи гниле тіло, котре клювала хижа птиця, зводячи голосні бої за нужденну страву.
Не знаєш, Фенікс, диво-птиця із попелища відростає, отак не гине й не скінчиться душа, що сильно покохає …
Пісня, як уразлива птиця, відлетіла геть від того пекла.
Кочубей птичка невеличка, каже, і так воно є, Кочубей дійсно птичка невеличка, але Кочубеїха — велика і рідка птиця.
З океанської безодні прямо по курсу корабля, здавалося, розкинула крила жар-птиця.
— І знову ми удвох осталися, Андрію , — сказав гетьман і перший раз у життю почув якесь дивне зимно, ніби невідома птиця майнула над ним своїм студеним крилом.
Затовклось у Івана серце в грудях мов птиця і напружив ся весь і пустив ся великими кро ками.
А крім того, милостивий пане, вона, Тетяна, птиця вільна, нерівня мені.
«Це, дивись-но, не пожар, Це сіяє птиця-жар , — Каже хлопець, сам од сміху Трясучися.