І не те, щоб зі злості шкодив, а просто був пустун.
Він проклинав той час, коли в його домі народився син, невгамовний пустун П" єтро.
— Ох і пустун ти, отче , — нареготавшись, він погрозив єпископові кривим маслакуватим пальцем , — ох і пустун !
Зраділий пустун скаче промінням у шпарку й трапля просто на стіл, наткнувшись на якийсь папір.
— Та він і змалку був такий пустун, що «ходив на голові», як приказують на селі.
Вітер-пустун бабиним літом закосичує землі й навіває сум осінньої самоти, тянучої, холодної, дріжкої.
— Ви подарували мені цілющий поцілунок , — ніби пустун-школяр зауважив він.
Ти пануєш над усим: даєш життя квітці і дитині, планетам і зорям, а потім відбираєш його, трощиш, ламаєш, наче вередливий пустун.
Так сміється дідусь, коли пустун внук запихає його бороду в його ж таки вухо.