Боявся він [молодий учитель] не тільки таких бешкетників, як Льонька, а навіть відмінниць — Ліди, Лесі, Рози.
Бешкетник схопив його за вухо й потрусив, як грушу : — Ану, подавай ще другу ковбаску !
Бешкетник стояв на коні так упевнено та спокійно, немов зроду п’яний не був, а тоді заходився швидко скидати з себе одежу та шпурляти її на арену.
Бешкетник побачив це і відразу вирішив також туди залізти — не тому, що шафа здалась йому місцем, придатним для схованки, а тому, що йому хотілося ще раз подражнити Люсі її вигаданою країною.