Ранка вже запеклась, затверділа і відпала, натомість чула вона, що їй болить ліве персо, начебто хтось стис його залізними пальцями.
Потім вони обговорюють плани на вечір і радіють, що мають змогу влаштувати невеличке сімейне свято, на яке запросили друга — доктора Ранка.
Він своїм ключем відчинив її і зверху побачив візитки доктора Ранка.
Нора відповідає, що все залишиться, як раніше: чоловік не може обійтися без Ранка, і їй теж весело, коли він приходить.
Ой коби ж я вільна була, як Циганка, То ж би я ходила з вечора до ранка, А від ранісенька аж до пізна ночі, Все бих ся дивила в ті соколі очі.
М іж співробітни ками ми бачимо так о ж підпис д-ра Івана Ф ранка, який близько спів працював з Грушевським в «Записках НТШ» та у видавництві «Лгтературно-наукового Вістника».
Правив конями паж пана Ранка, а поруч пишався Світлян.