Горобенко зненацька подумав: «А ось коли б написали по-українському — цього б не було, хай би й ринва розірвала».
Ринва стоїть, прихилена до обеліска — Кнопфового пісуара.
На підвіконні в мене й досі лежить стара ринва, якою я колись лякав Кнопфа.
Ринва нещадно розлучила дві частини слова і зробила так, що коли «уездсо» почувало себе якось сиротливо й самотньо, то «беса» було ніби саме на місці.
Ринва, над якою він стояв, затримала його падіння.
І в цій назві той самий корінь, що в нашому слові «ринва».
Ринва крекче, хряскає, каміння муру здирає шкуру, ноги попадають між ринвою та муром і застрягають.
Проте, коли зрівнявся з четвертим поверхом і намацав ногами вузький карниз, то відчув, ніби ринва гнеться у руках.