Його свитина пістрявіла різнобарвними латками, личаки і кривий костур пам’ятали чимало доріг.
Але коли хочеш, у мене є старенька, але добра свитина, що буде на тебе враз.
Та от горе, що в бідного Петруся тільки й була одна сіра свитина, а в ній більше дірок, ніж у єврея в кишені злотих.
Йшов він тихо, недбало похитуючись; подерта свитина висіла у нього на однім плечі.
От і тепер на мені латана свитина і в будень, і в празник.
Мав без матні одні холоші, І тілько слава, що в штанах; Та й те порвалось і побилось, Аж глянуть сором, так світилось; Свитина вся була в латках.
Дурний, дурний: а на йому свитина, Неначе той німецький каптанець !
Драна свитина, торби наперехрест, з-під поли визирає бандура.