Сама свитка більше коштує, ніж твоя зелена кофта й червоні чоботи.
Схопив сокиру й порубав її на шматки; зирк — аж лізе один шматок до другого, та й знову ціла свитка !
Все майно своє я роздав, сама тільки мантія і свитка та чоботи мені лишилися.
Та попереду всіх стояли дворяни і прості селяни з вусами, з чубами, з товстими в’язами і щойно виголеними підборіддями, здебільшого все в кобеняках, з-під яких виставлялася біла, а в декого й синя свитка.
Заїздить у двір паночок з борідкою на коні, свитка червона, на пальцях персні переливаються — ну чисто чорт.
Ніхто не знає, видко − Чи не по Савці виявилась свитка, А чи тому, що інше також вірне: Любові і мале, й старе покірне.
З малоросійської комедії На ярмарку трапилася дивна пригода: скрізь пішла чутка, і що десь між крамом з’явилася червона свитка.
З переляку їй здавалося, що свитка ніби плаче, мов немовля.
— пан повів рукою по світлиці , — всього вдосталь, а в тебе — стара свитка і шапка в дірках.
І, щоб мені не довелося розповідати це вдруге, якщо не здавалася часом здалеку власна свитка, покладена в голови, дияволом, що згорнувся в клубок.