Прихилившись до стовпа, він виробляв з своїм обличчям таке, що в мене аж сироти на тілі повиступали !
— Спершу їхав син на возі, його спрятали в землю, а тепер їдуть самі додому, як сироти.
Але плебея від народження, селянського сина, пригрітого паном сироти-челядника …
Не була б я людина, щоб іще брала з вас, з сироти, плату.
Поки вони пливли Зеленокровкою на річковому будинку-плоті, дівчата-сироти вигадали гру: гладити голену голову Яйка собі на щастя.
Пройшов тернисту путь сироти від домівки під тином до палат друкарні лаврської !
«Важка доля у сироти, а серцем не очерствіла, добра, слухняна, поштива».
Молодиці вижали удовине жито, хрещений батько Харитин звіз хліб у стодолу, і сироти вже не боялися голодної смерті.
В обличчі хлопця було щось таке нетутешнє, від чого по спині Шанца побігли сироти, і він остаточно вирішив прикусити язика.
І сироти його бідолашні, і стара мати, і хвора вдова — це і є народ.