Спускаюсь, чую — дійсно, звуки жахливі: мелодія якась невиразна, й слова не дуже складні, але голос, голос … Не знаю, як вам і пояснити.
— Полковник Бентрі не міг дібрати потрібного слова.
— Так, останнім часом я дуже виснажився , — промовив він у відповідь скоріше на мій погляд, ніж на слова.
— І наша кров колись відізветься , — батько вимовив ці слова, стоячи коло вмираючої матері.
Чоловік також почав набувати втрачених рис і, шепочучи ледь чутні слова, знову вбирався в обличчя Іллі.
Той кілька хвилин мовчав, очікуючи на можливі слова польного гетьмана, але, не дочекавшись їх, перевів погляд на Потоцького.
— Їй хотілося, щоб я говорив ці слова частіше, аніж міг сказати від щирого серця.
Коли б це, пане обер-лейтенанте, був горобець — я не сказав ні слова, але такий гарний канарок, гарцький.
В паузах між подувами вітру з чиїхось відкритих дверей на балкон долинули слова диктора — по телевізору повідомляли програму передач на завтра.
Можна було подумати, що я їй обрид, зі мною так холодно ніхто не обходився, у будь-якої жінки розв’язався б язик і слова полилися б річкою, а от Момоко була іншою.