Княжич тримав гатило високо над головою, і, коли б степовик трапив саме під мах, лишилося б від нього мокре місце.
Читачі розуміють, що степовик Сартак, хоча й був сином хана, виховувався вільною, незалежною у своїх вчинках, у своїй поведінці людиною.
— А чорт його знає , — відповідає йому втомлено якийсь степовик і далі цідить глумливо, саркастично : — Може, там якась Гризодубова літає …
Як і багато хто в літературі двадцятих років, письменник-степовик у ранніх своїх творах інколи захоплювався поетизацією повстанської стихії, де абстрактна, книжкова романтика, бувало, заступала сувору поезію самого життя.
— А я ж тебе пам’ятаю, Всеслав-коназ , — раптом всміхнувся степовик , — даремно сердишся на нас … Ти — вовк, я — вовк, Чернігівський коназ, Святослав, теж вовк … Одна зграя тепер.
— роз'яснював вилицюватий чорноокий степовик, уважно придивляючись до князя , — кипчак багато ваших на Альті побив, багато сел попалив !
Старий степовик виношував думки віддати синів у науку.
На око вони нічим не різняться, та старий степовик одразу помічає, що на версі більший буває обрій і не ті ростуть трави, що на поду.