— євхаристичний гімн авторства Томи Аквінського, перша строфа.
Д’Аржантон, на губах якого все ще тремтіла розсічена надвоє поетична строфа, швидко став на попереднє місце перед каміном і налаштувався читати далі.
Це є перша строфа великої і вельми серйозної поеми, увертюра, що славить ніч — символ історичної ситуації людини Заходу.
В композиції хоричних пісень строфа (певне ритмічне ціле) чергується з антистрофою, складеною тим самим розміром, змінюючись на епод (строфою іншого розміру) і повторюючись в такому чергуванні до кінця пісні.
Аж тоді маленьке товариство помітило, що з запитання й відповіді, так би мовити напівзумисне, вийшла віршована строфа, і дехто повторив пошепки:
«Та тільки пісочниця покаже, чи ця строфа добра» , — проклекотів пугач.
Завершальна строфа підтверджує слушність такої інтерпретації.
Дати відповідь нам допоможе бодай одна строфа: Звідкіль вітри історії гудуть — Чито із Заходу, чи просто десь із Сходу?
Друга строфа каже, які турботи непокоять людину, що, видершись з лісу і ласости, опинилася на відкритому просторі.