Отже, контекст строфи вказує нам поперше, що Вірадж це концепція міто-онтологічна.
Хоча формальна структура вірша налічує дві чотирирядкові строфи, що утворюють цілість, уподібнюючись до інших віршів цієї групи, його особливість полягає у двоголосій композиції: питання і - відмінним тоном — відповідь.
Ховрашкевич все ж, нарешті, погоджувався і починав свою улюблену пісню, з якої, здається, знав аж дві строфи:
Навіть переклав деякі строфи, але вони разом із записками Надії лишились у кривов’язого.
Цілі речення, рядки, а то й строфи повикидали, попереплутували й так переробили, що годі було щось зрозуміти.
І після кожної строфи виникав однаковий приспів, що знову й знову повторювався: Смерть, скажи, як посміла ти Мого сина до себе взять?
Тому я заримував ці фрази і зробив з них три строфи.
Лише три крапки наприкінці строфи — оце й усе, що лиши лося від оригіналу.
Спершу це були окремі строфи, стислі згустки директорових емоцій, потім уже цілі вірші, що вилилися у поему, яка називалася коротко й виразно: «Утопилася».