Цієї миті десь далеко за спинами в козаків засурмила сурма і вдарили кілька пострілів, додаючи неспокою в без того розбурхане море козацьких оселедців.
— Ні, прокураторе, він підведеться , — відповів з посмішкою філософа Афраній , — коли сурма Месії, котрого тут очікують, прогучить над ним.
Голос, що він підносив в обороні пригноблених, лунав як сурма".
Але завжди — це тільки миттєвість, сьогоднішній день, може, ще завтра, а може, ще один день, і заволає сурма, і вдарять у бубон, і кінь заірже, і завиє пес, і немає, нічого немає …
Сурма ревно так завила: «Гей, збирайсь і вирушай …» Ніч тривогою забилась, переповнилася вкрай.
Брязкіт зброї теж придасться, щоб сурма військова грала, щоб яса, мов спалах щастя, нас до бога подвигала.
Деякий час — головний редактор органу УВО «Сурма».
В полудень у таборі засурмила сурма і счинився надзвичайний рух.
Він чкурнув у будинок, притарганив стару піонерську сурму і голосно заграв: «Ту-ру-ру-ра — кличе сурма !».
Зі сну зривався, бо причувалася наша сурма сотенна, ввижалися ви і наше товариство.