Чому стає плиткий, поганий, самолюбний, задоволений із себе так, якби осягнув уже найвищий верх досконалості і дальше не потребував сягати?
Водночас, задумавшись, ми не повинні сягати «вершин» мислення.
Уже сто карбованців здавались йому сумою, що далі неї найпалкіші бажання його не могли сягати, а сто та ще й сорок було йому справжнім дивом і незмірним достатком.
А втім, він не міг сягати думкою аж так далеко, тож і не пробував дізнатись.
З конечносте наука про дійсність жертви мусить сягати в метафізику й теологію.
Наступить ще й така хвилина, коли з вдячністю будеш сягати за рукою такого «дурака» !
Краще скажи про те, наскільки це відповідає природі нашого розуму — сягати в незмірні обшири всесвіту, бо ж дух людини — це щось дуже велике, благородне: він не терпить того, щоб йому накреслювали інші, ніж богам, межі.