Світло, що з лампади палахкоче, відбиває сяєво уроче.
І от, коли їхні очі призвичаїлися до теміні, в кутку вони помітили якесь тьмяне червоне сяєво, а за тим сяєвом виднілася жива тінь.
І сяєво навколо, Межо стремлінь, свята жаго моя.
Але місяця не було, довкола непроглядна темрява і лише з-під землі, як мені здалося, у трьох місцях пробивалося сяєво (перший слід я помітив одразу).
Всім припав я до вподоби, і казали у привіт: «Нам, о сонце, шле погоду сяєво твоїх ланит !»
І ось зачаїлася я, а місяць сипле сяєво срібне, зорі золотисті сіяють.
Орієнтувався я по плямі, що світилася , — невдовзі до неї додалася ще одна, а потім, наблизившись до них майже впритул, я виявив чотири округлі майданчики, від яких ішло холодне сяєво.
Може, воно й недовго буде мені світити, але я його сяєво понесу з собою до могили.
Меч людини … Ось виносять із підвалу, Із-під дюжини засовів, Із-під дев’яти замків — Ось несуть назустріч сонцю, В денне сяєво виносятьКороля мечів звитяжних, Битв суворих владодержця, Муку й гордість Коваля, Знемагання дужих рук !. .
Вони стояли колом, усі однаково вдягнені в темне, а від їхніх простягнутих рук просто в породіллю м’яко вливалося золоте сяєво.