Батько спочатку з приємністю дослухається до бігу слів, а потім починає все більше хмуритися.
Тому я перестаю хмуритися на пастухів, вони майбутні мої спільники або й теперішні, тільки не показують виду, життя вчить бути скритними.
— Хоч як Метью не намагався хмуритися, але по його обличчю все одно розпливлася широка посмішка.
Метью кинув хмуритися, але тривога на його обличчі залишилася.
Відтоді в позолоті ходив і він, і його родина, й то була чи не найбільша радість в усій тій історії, бо ж рослина безслідно щезла, а король не переставав хмуритися та журитися.