Він як ніхто вмів страшно супитися, кривити рота й лиховісно розтягувати слова; якщо по правді, то більше він анічогісінько й не вмів.
Тому в присутності незнайомих людей вона намагалась не супитися.
Пропоную, щоби ти перестав супитися і потиснув нам руки.
Не моя вина, що породжено мене не як герцога, і не ваша вина, що вас не привели на світ як короля, то чи варто через те супитися та закушувати губи?
«Бренда Перкінс , — подумав він , — ох, яка ж ти сука, навіть мертва ти не перестаєш супитися до мене».
Отож навіть мудрий Катон, коли хоче, щоб не прогнали його з велелюдного місця, мусить бодай на часинку перестати супитися.