ХУДОЖНІСТЬ ЗМІСТУ І ФОРМИ Від задуму і до завершення твору митець прагне надати йому всю можливу повноту художності, поза якою жоден намір шодо змісту (ідеї) залишиться тільки наміром.
Добре відоме вже у старослов’янській термінології поняття художність означало «умілість», «вправність».
Тут є і певна невизначеність, хоч відомо, що художність стає істинною там, де маємо високий вияв таланту, перетвореність на виразний естетичний знак змісту і форми, витонченість смаку й майстерність митця.
Про вічність твору: де тенденція — межа її, де рафінована художність.
Машини гублять художність масовим виробництвом, власне, спрощують смаки.
Далі оголошено, кому присуджують першу премію за елегантність та художність убранства, велику премію за спортивний виступ тощо.
І потім у нас художність протиставляють читабельності «тако яко».
Водночас слід зазначити, що через надмірне захопленні митця імпровізаційністю або «осучасненням» «відкритий твір» може втратити художність.
Художність у певному значенні ширша за поетичність, тому що поетичність, на відміну від художності як прерогативи винятково мистецтва, належить також і до реальної сфери переживань.
Нині головну роль бере на себе пролетаріат, який і творить свою художність.