Це була безграмотна, похапцем написана на клапті паперу цидулка, в брудному конверті з криво наклеєною маркою.
Тоді він зробив спробу витрусити її зі своєї кишені, сидячи на лавочці перед фонтаном з розпростертою русалкою, однак коли він знову сягнув у кишеню по хустинку, цидулка все ще була там.
Отже, цидулка від друга, якщо то справді була цидулка, завдала мені лише зайвої прикрості, даремно розтривоживши мій і без того ослаблений та збентежений розум.
Цидулка закінчувалася такими словами: «Я надряпав це кров’ю …
Написана зграбним дівочим письмом цидулка звучала так: «Не сумуй, я люблю тебе.
Слід було їм лише нагадати про це, як одразу ж знайшлася й цидулка Гонзика.
Листочок падає крадькома, наче закинена кимсь з волі секретна цидулка.
До нестями радісний Цидулка сидів у своєму кабінеті - не встигав відповідати на телефонні дзвінки мешканців міста, котрі дякували працівникам гідрометслужби за чудову роботу.