… МАРИНЬКА-БОГОДУХА стояла на Варварчуковому подвір' ї - чорна, як черниця: в довгій чорній спідниці, в накинутій поверх чорного лейбика чорній великій хустці, із в’язкою жовтих свічок.
Його заспокоювала опікунка, гладка черниця в рясі клариски.
А на амвоні стоїть претовста черниця в ризах і киває до мене пальцем.
Попереду тихою ступою йшла рівна пані, вся в чорному, ніби черниця.
Сьоме правило, священну вірність якому їй прищеплюють такими самими словами, проголошує: «У жодному разі черниця не сміє ганити чи сварити ченця».
Черниця намагається трохи розрадити кого : — Заспокойтеся, дитино моя …
Але, щоб непритомність більш не повторилась, черниця примусила її випити повну склянку бордо, додавши : — Це не інакше, як від голоду.
Попереду молодша — Варвара, міцна, кремезна дівка, за нею Юстина, тонка, делікатна, в чорній одежі, як справжня черниця.
А черниця, яка віддавалася багатьом чоловікам, чи то водночас, чи порізно, в монастирі чи поза ним, і яка потім захоче стати абатисою, має заплатити сто тридцять один золотий фунт і п’ятнадцять сольдів …"
Він притиснувся щокою до залізної решітки, намагаючись якнайкраще і якнайпильніше розгледіти це обличчя, але черниця проминула смугу світла і зникла в напівтемряві.