— А я через них і перебрався , — просто, наче про звичну справу, відказав Чорторий.
— відмахнувся Чорторий, хоча й видно було, що Івасикові слова його таки втішили.
— Звісно, що можна , — запевнив Чорторий, і чи не вперше від ранку випростався.
А от Чорторий — навпаки, його м’язи, що тільки-но здувалися горбами, кудись щезли, він якось одразу зледачів, і тепер напівлежав, час від часу ліниво підгрібаючи веслом.
Чорторий наліг на весло, мов на тичку, тоді з усіх сил відштовхнувся від однієї брили, від іншої …
— Та залазьте, чого вже там , — дозволив Чорторий.
Чорторий приймав мішки з рінню і кидав їх у сіті по обидва боки човна.
Ні, краще було зійти на берег і разом з іншими дивитися, як Чорторий пробиратиметься через пороги на таких довгих довбанках.
Так як скіпка на воді крутиться, попавши на чорторий, так він ворочавсь між тим ярмарком.
— Хочемо дізнатися, на скільки нам стане повітря , — відказав Чорторий.