Вона хотіла тим шелестінням щось сказати, та вийшло тільки: «Шурх, шурх, шурх».
То я тут шурх — і загубив свого бриля, а тоді й вереснув страшним голосом, так що й мрець на ноги схопився б.
Шурх та шурх по подвір'ю; чи не можна собі іншого зайняття знайти — дідівка нещасна !
Тож крадусь я навшпиньки, шоб каганці не налякати, аж раптом: шурх-шурх !
Бджола-охоронець наблизилась до одні-єї, щось там обидві вусиками порухали, і гостя — шурх !
Вони йшли поруч по стежці, і трава шуміла довкола них: шурх-шурх !. .