Сама радість життя, сама юнь народна, пролітаючи, салютувала авторові невмирущої книги.
Керуючи «Соколом» Снятинщини, за короткий час згуртував навколо себе найкращу юнь краю.
Бачте — грає гір водовир рине, мов зоря з високості, юнь його плекали добрі духи межи кручами в чагарях.
Імператорові заманулося розважитись — і внаслідок цього величезне місто охоплював во-юнь.
«Чому так радіє ця товстопика юнь? — подумав він з несподіваною роздратованістю. -
Далебор подався до раті, каже, що він там потрібніший, але ж і у мене не військо, а юнь зелена.
Ось за це, за любов порепану Свою юнь — злотопіняву юнь — Без вагання на колір креповий, На кістки обернули за ню.