Не дивно, що видатні діячі Церкви знову й знову застерігають від сліпої віри в юродство у Христі.
Коли минали визначені для посту дні, блаженний Кирило знову робив якесь юродство, щоб більшу заборону й епітимію від настоятеля прийняти.
Юродство у Христі - це покликання, але як відрізнити істину від фальсифікації, святу невинність від брехні та облудності, людину Божу від асоціальної чи від когось на кшталт хіппі?
Випадки істинного юродства у Христі виняткові і дуже рідкісні; різні духовні традиції одностайно розцінюють юродство як надзвичайно ризиковане покликання.
Помазаний на помазаного покладає руку, духовний на духовне теля, тому що «душевний чоловік не приймає» (видно ж, що й не покладає руки), яка є духа божого, бо юродство у нього є.
Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і похвалятись, що він Павлуся віддасть у школу до дяка аж у друге село.
У монастирі дівочому тавенсійському у Тиваїді була одна дівчина на ім'я Ісидора, яка Бога ради вдавала юродство, наче була біснувата.
Юродство відчиняє перед ним такі двері, які б інакше лишились зачиненими.
Був на Тихфіні один чоловік убогий, на ім'я Микита, який вдавав юродство Бога ради.
Юродство в часи деспотизму залишається єдиною формою опору, єдино можливим способом сказати правду.