— Давно то, дуже давно діялось, ще коли велетні жили в наших горах.
У дверях уже показався велетень латиш Август Штейн.
Дементія бентежив цей велетень, що весь час мовчав, наче йому ще змалку одібрало мову, і не спускав з нього очей та гвинтівки.
Колись невеличкі, замлілі дубки, кленки, бересточки, липи тепер визирали такими здоровенними, такими пишними велетнями, гордо, аж під хмарами.
«Запоріжсталь» — завод-велетень, гордість радянських п’ятирічок.
— Я впіймав сома! Сома впіймав! .Але. вусатий велетень зробив раптом різкий рух і… — Ой! Держіть його! Держіть!
Зневажуваний ворогами, він [народ] подарував світові велетня Франка.
Такі велетні сцени, як М. Л. Кропивницький та М. К. Заньковецька з їх геніальною грою, були незрівнянними пропагандистами великих революційно-демократичних ідей.
Велетень, мабуть, був великим вождем чорноногих.
Велетень потяг брата в табір, а я поповз за ними.
Велетень Волверстон скидався своїм одягом на купця.
Велетень був задоволений, що воля його здійснилася.
Велетень вожак одійшов від озера, гучно попирхуючи.
Велетень підніс до очей липкі від солодкого пальці.
Велетень заквилив, заридав, згорнувся у позі плоду.