І щасливий колос на всі боки поклонився людині …
Це Колос, що міцно стояв розставивши ноги на цьому Світі !
Надію, що життя не кінчається, що ще встигну виорати не одну скибу, й ще кину в скиби зерно … зерно проросте, вижене колос — і ще буде на столі хліб.
Я підходжу, я схиляюсь над Галоччиним плечем — воно в пунсовому рукаві, я бачу Галоччине обличчя зосереджене зукоса, з клаптем русявого кучеря біля вуха, з яминкою на щоці, колос вій, що кидає тінь, рівний віддих грудей.
Колос, володар морів і суші - цілої третини земної кулі !
Оце ж собі надивляюсь на колос, бо завтра-післязавтра тут буде тільки стерня, а вона вже осінь нагадав.
— Перекинув на засторонок сніп, легко і навскіс, щоб ні колос, ні гузир не зачепили матері.
Тільки цвіркун цвіркоче в житі, шелестить сухий колос та інколи запідпадьомкає перепелиця.
За живоття Лемішки кутя й узвар ставилися на покуті в світлиці на столі, на зеленому сіні, а в куточку ставилось з півснопа пшениці, що згинала колос над горшками, понакриваними хлібом.
Старий Оріоль розгублено глянув на сина, свого постійного радника, а Колос зиркнув на Андермата, який заговорив знову трохи згорда : — Ви знаєте, панно, що, беручи на себе це доручення, я пообіцяв своєму шуринові принести негайну відповідь.