Під двері сусідньої каюти Шейла підклала зігнутий сувенірний кинджал, щоб ненароком не закрився магнітний замок, і волошковий запах вже просочився в коридор, розповзаючись флюїдами, що тривожили нюх.
Червона красуня одягла на голову волошковий вінок й знову запитала:
Дівчина поклала руку на свій волошковий вінок, запитала Юрка:
— Цікаво буде глянути , — промовив Юрко, дивлячись на волошковий вінок Червоної красуні , — це ж там, розповідають люди, стоять на варті залізні воїни.
Дівчина зняла з голови волошковий вінок, поклала його на стіл:
На її голові волошковий вінок — і в ньому вмонтовані мідні блискітки.
У тьмяно освітленому підвалі вони виглядали чорними, та при кращому світлі показували свій справжній колір: темно-волошковий.
Як до лиця їй волошковий віночок, як гарно їй у простій полотняній вишиванці.
Дівчина поправила на голові важкий волошковий вінок, відповіла:
Юрко з жалем поглянув на волошковий вінок, на зажурене обличчя дівчини, на мідні «ромбики», сів за стіл.