До числа цих старшин попав і колишній курінний Артем Онищук.
Славний курінний провів своїх звитяжних вояків Дрогобиччиною, Лемківщиною, Перемищиною, Словаччиною й Закарпаттям, наводячи жах на банди енкавидистів і польських комуністів.
Ну ти ж, пане курінний, наші закони та звичаї знаєш …
На завершення ради курінний Онищук сказав таке : — Панове старшини !
Молодого, та вже бувалого керівника розвідки вподобав курінний Лісовий.
Звіт не триває довго — зрештою «румба» забрала доволі багато часу, і курінний, що сьогодні щойно знайомиться з сотнею, швидко відпускає Берґера.
Після такої «відправи» з командирами новий курінний скликав загальну збірку.
Курінний, зачувши запитання, яке рано чи пізно очікував почути від Богуна, посміхнувся і на знак розуміння струснув своїм довжезним чубом:
— Що ж, довго теревенити не будемо , — діловито розпочав раду курінний отаман.
Курінний командир (не пригадую вже його прізвища) розповів мені, як він, провіряючи терен, попав партизанам у руки.