— заволали глядачі, а з мороку ночі їм відповідала луна.
Від його кроків котилася глуха луна, яку чути було ніби звідкілясь зверху.
«Луна» — неправомірне узагальнення окремих рис характеру працівника, якого оцінюють.
— Ні, то був ріг хропача , — незворушно заперечила Луна.
Десь собакою совість завила, А луна, мов забуті пісні.
Луна від людських розмов і крику пастушків, від мекання овець та іржання коней, реву волів та корів йшла в поле зо всіх царин села мальовничим звучанням, як і село, пройняте туманом, було кольористе на ранкові фарби.
Міст, як я вже сказав, був критий, і то на вкрай чудернацький манір, тож у ньому завжди бувала дуже гучна луна, але я цього ніколи не помічав так виразно, як тоді, коли вимовив оці останні четверо слів.
Надворі почули його крики, і по натовпу, мов луна, прокотилось:
— Цей відзвук такий близький до перфектності, що неможливо відрізнити, де живий голос, а де його примарна луна" На мить все стало абсолютно ясним, а коли так трапляється, ти бачиш, чим насправді є цей світ.
Тільки луна в долонях: " … за що ж ти … отак … мене ?"