Лізти далі - страшно, але й назад боявся вертатися без Санька.
Лізти в закутки пам’яті йому було не так цікаво, адже у нас було різне минуле.
Лізти земляним схилом було не так і важко, але стіна таки далося Вогнику взнаки.
Лізти прийдеться високо, без звички важко, але по дорозі можна буде перепочити.
Лізти в цю печеру та ще й пірнати в підземне озеро мені, визнаю, зовсім не хотілось.
Лізти напролом — буде стріляти, залишається повернутися і виробити собі в комендатурі пропуск.
Лізти було важко, часом доводилося довго намацувати ногою якийсь виступець, щоб упертися в нього.
Лізти під кран з крижаною водою, одягати на себе все, що є під рукою, тупцювати на повірці у дірявих валянках.
Лізти на драбину, грюкати й кричати, щоб відчинили ляду, було занадто довго й небезпечно, бо тупіт наближався.
Лізти найкраще на череві, кашкета — в кишеню, голову пригнути низько до землі, бо дрохва найбільше голови людської лякається !
Лізти в пельку до ворога цілою купою, йти, не дивлячись, скільки друзів падає поруч, летіти, як метелик на вогонь , — це могли лише партизани.
Лізти їй було боляче, бо голі ноги дряпались об жорстку дубову кору, але Макароніна не зважала на біль і лізла вище й вище, наче боялася, що хтось із хлопців випередить її.
Лізти в провалля завглибшки вісімсот метрів та ще й наражатися на ризик не витягти голови з розпадини у скелі (з «сифона», як кажуть ці дурні) — на таке геройство, видавалось мені, могли піти лише якісь збоченці або психопати.