Вранці приходив печерник, подавав кухоль води, проскуру і свічечку, при якій він молився.
Марко — печерник узяв Ісакія на руки, наче дитину, і поніс з печери.
Щоразу Марко-печерник милував його, і він повертався, на хвилю втішений, молитися й плакати в свою келію.
Копав Марко-печерник, якого було приставлено у нас могильником, а четвертий, котрий стояв незрушно і спостерігав дійство, був Лаврентій, який біснуватих смиряв, а згодом також став затворником.
Раз на рік спускавсь у печери, плакав біля братового тіла, і просив, щоб Марко-печерник помилував його.
Він покладе тут свої кістки, щоб потім якийсь новий печерник вийняв його черепа із землі і розглядав при світлі скіпок, а я вчинив так само: хтось, може, колись вийме із землі цей пергамен і прочитає.
Крім нього, до віконця затворника підійшли Лаврентій, Єремія, Теофіл, Святоша, Григорій-чудотворець і Марко-печерник.
Ввечері печерник давав йому свіжу воду та скіпку і коротко оповідав монастирські новини.
— Ну от, він і преставився , — сказав печерник, а був тоді печерником Лаврентій.