Самітник ледь зміг приховати посмішку, почувши таку відповідь.
«Самітник ізБейкер-стріт» стає улюбленим персонажем мільйонів читачів.
Самітник зняв із дверей засуви та впустив Локслі й обох його супутників.
Самітник, мабуть, не бажаючи вдруге піддавати двері такому удару, загорлав:
Самітник, навпаки, наголошує на відповідальності людини: «Це його власна провина».
Самітник оголив свою жилаву руку по самий лікоть і щосили заїхав лицарю кулаком у вухо.
Трі-стан-Самітник похмуро поглядав із свого кутка, наче той пес, якому показали кістку, а дати — не дали.
Самітник, живе по сусідству з померлими, земля не його, а думає, що має на неї якісь права — ненормальний.
Трістан-Самітник наблизився до короля і, показуючи на Гренгуара, спитав : — Сір, а цього теж можна повісити?
— Слухай, приятелю , — звернувся до нього Трістан-Самітник , — мені здається, що це та сама чаклунка, яку ми шукаємо.
Самітник зніяковів; він сидів із пригніченим виглядом, дивлячись, як швидко зникає пиріг, на який гість накинувся з особливою старанністю.
Самітник, ніби бажаючи відповісти довірою на довіру гостя, теж відкинув на спину каптур і відкрив круглу, мов куля, голову людини в самому соку.
Коли вона замовкла, Трістан-Самітник насупив брови, але на цей раз тільки для того, щоб приховати сльозу, яка навернулася йому на очі - очі тигра.
Самітник, трохи протверезівши, напнув на свій зелений каптан чернечий балахон і, відшукавши у пам’яті кілька латинських фраз, колись завчених напам’ять, вийшов із юрби та мовив: